top of page

Рецензії 

Олена Кононенко 
Коучиня, експертка з саморозвитку

IMG_5660.JPG

«Ти більше не втікатимеш» — книга, яку мені було легко і важко читати одночасно. 

 

    Легко, бо написано так, що буквально уявляєш собі фільм і занурюєшся в історію з головою, окрім того події відбуваються після війни, тож ти неначе переносишся в час, коли вона нарешті закінчилась. 

Водночас читати складно, оскільки в книзі описані явища, які відбуваються зараз і чекатимуть після війни — панічні атаки, життя після втрати рідних, неможливість прийняти, що їх більше немає.

В результаті, читач може побачити контраст — що людина транслює в суспільство і що насправді переживає.

   А ще дуже важливий момент з мовою. Мені сподобалось, як авторка оголила момент, що хоча головна героїня  і перейшла на українську, як і все її оточення, з померлим батьком вона всеодно спілкується російською в найскладніші моменти, хоча пройшло декілька років з часу війни. Це в черговий раз зображує, що кожен проживає втрату так, як може і що психіка справляється так, як може, навіть, якщо це не вписується в загальні рамки суспільства.

   Мені сподобалось, як розкриваються персонажі і я, як читач, дізнаюсь про їх життя більше, ніж вони самі знають про себе і показують найріднішим.

Наприклад, з Владом нас знайомлять, як з бабієм, хоча всю книгу він був вірний одній дівчині, а Аліна, хоча і хоче бути самостійною, і незалежною, і щось типу «мені ніхто не потрібен» весь час оточує себе людьми й закохується, навіть Іса виявляється не просто дурненькою моделлю-прилипалою. 

Для мене найцікавішим персонажем в цій історії є Яр, який мене дратував майже всю книгу. Ярослав — посібник з червоних прапорців в здорових стосунках. Це той випадок, коли з одного боку він виглядає як людина, яка намагається завоювати серце дівчини, факапиться, старається виправляти помилки, а з іншого — не дає право вибору, переходить особисті кордони, маніпулює і нехтує навіть найближчими відносинами, які в нього є аби добитися свого.

   Водночас мені подобаються діалоги Влада і Яра, бо це  прояв прямої комунікації, де є заяви про власні почуття, все говориться прямо і без високих фраз. 

До речі про діалоги, діалог Яра з батьком, для мене це один із найсильніших моментів у книзі. Це той момент, де ти нарешті помічаєш, що батьки теж люди зі своїми емоціями. 

В цілому я б сказала, що ця книга для тих, кому цікаво поринути в життя після війни не нехтуючи її психологічними аспектами, але при цьому не грузити себе травматичними подіями, а поринути в любовну історію.

Книга дизайну

Ваші відгуки про книгу 

Пишіть мені завжди! Я кожного разу з великою насолодою читаю ваші коментарі 

IMAGE 2023-08-25 08_49_11_edited_edited.
IMAGE 2023-08-25 08_52_24.jpg
IMAGE 2023-08-25 08_53_53.jpg
IMAGE 2023-08-25 08_55_43_edited.jpg
IMAGE 2023-08-25 09_02_27_edited.jpg
IMAGE 2023-08-25 09_04_57_edited.jpg
IMAGE 2023-08-25 09_05_45_edited.jpg
IMAGE 2023-08-25 09_06_50_edited.jpg
IMAGE 2023-08-25 09_08_56.jpg
IMAGE 2023-08-25 09_10_01_edited.jpg
IMAGE 2023-08-27 08_20_43.jpg
bottom of page